Бути толерантним до всіх і вся сьогодні у моді. Толерантний виглядає більш сучасним і в тренді у сучасному с-ві.
Якщо ти не толерантний, то ти «стрьомний тип», ти «бронтозавр з епохи палеоліту».
Отже є вимога на толерантність, навіть більше – суспільний тиск. З дитинства нам нав’язують розуміння, що якщо ти будеш терпимим до інших, то ти будеш у безпеці.
З одного боку толерантність це добре і вважається досягненням сучасного сус-ва!
«Я не розділяю ваших переконань, але готовий померти за ваше право їх висловлювати» – ці слова приписують Вольтеру.
Толерантність зароджувалася у вікових дискусіях, де люди висловлювалися, апелюючи до аргументів і фактів, вчилися слухати один одного, хоч їхні позиції могли кардинально відрізнятися!
Сьогодні ж мейнстрім толерантності заводить суспільство в глухий кут, бо сама толерантність набула доволі збочених і небезпечних форм. Чому?
Бо тепер ти маєш право говорити лише те, що сприймається більшістю, те що в тренді. Якщо ти йдеш врозріз з загальновизнаними наративами – ти якийсь маргінал, ти стрьомний, ти поза соціумом. Особливо це помітно в соцмережах.
Якщо колись толерантність означала поважати думку співбесідника, якою б чудернацькою, химерною і радикальною вона не була, то сьогодні толерантність – це або підтримувати загальноприйняті наративи тренди, меми, флешмоби, або ти стаєш «чужим», «нетерпимим» тим «стрьомним типом», якого треба обходити стороною! Тобто, кожен хто вибиваєтся з цієї канви в будь-якому випадку несе репутаційні втрати! Тому люди, маючи свою точку зору, на те чи інше явище краще промовчать, щоб не нести репутаційних втрат, які у наш час пропорційно конвертуються у дохід, чим би ти не займався!
Чому сьогодні люди не хочуть спілкуватися на тему політики і релігіі ? Бо ці теми найбільш виявляють великі розбіжності в поглядах і створюють небезпеку бути нетолерантним.
Мейнстрім толерантності заводить в глухий кут не лише суспільство як групу, а й лідерів, чи це керівників організацій, чи викладачів чи релігійних лідерів, бо у твоєму підпорядкуванні люди з різними переконаннями, яких ти не можеш дратувати!
Отже лідери стають заручниками толерантності, бо для того, щоб сподобатися людям, тобі потрібно приховувати свої погляди, обходити гострі теми і толерантно ставитися до інших.
Викладач університету краще промовчить, ніж висловить свою точку зору на те чи інше явище і буде виглядати в очах студентів бронтозавром з палеоліту, чи «стрьомним типом» . Начальник, щоб не втратити авторитет у підлеглих і посаду, зробить так само, автор пісень чи віршів теж має враховувати свою різношерсту аудиторію і не відштовхнути підписників, журналіст писатиме лише те на що є попит читача, а не те що правдиве і чесне, тим більше депутат, бо треба мати підтримку виборців і т.д. ! Це так звана «лайкозалежність». Висловлюється лише те, що сприймається більшістю.
А найгірше всього, що така тенденція прийшла у церкви! Церква, яка має бути «стовпом і підвалиною істини» також стала прогинатися під таку деформовану толерантність! Священники та пастори,щоб не втратити авторитет у своїх прихожан, стараються обходити «гострі теми», бо ж їхня паства є такою різношерстою. Скажеш щось радикальне, тебе не зрозуміють – втратиш частину людей, а це відповідно теж б’є по бюджету! Духовні і моральні авторитети, заради «всенародної любові», йдуть на повідку у своїх шанувальників. Толерантність соціуму вбиває будь-яку сміливу, непопулярну думку, яка часто так потрібна для зцілення того ж соціуму.
Трапився випадок, коли один священослужитель під час виборів висловив свою позицію щодо невідповідності кандидата певним моральним критеріям! Ця позиція дуже відрізнялася від того тренду, який поширювався соцмережами! Відповідно здійнявся такий хай, що аж шкварчало. Священослужителя соцмережна більшість змішала з усіма можливими нечистотами, дзвонили духівники з центру і просили якось те все залагодити, щоб не було репутаційних втрат, бо мовляв така смілива позиція не пасує служителю в наш час. Отож йому прийшлося в якійсь мірі оправдовуватися в догоду тим, кого він докорив! «Більшість тренду» взяла гору.
Таким чином, суспільний каток спотвореної толерантності не дає пробитися паростку Істини крізь асфальт. Деформована толерантність викручує руки тому, хто йде проти загальноприйнятих наративів і трендів.
Роман Орлик